Вояченько, -ка, м. Ум. отъ вояк.
Готу́р, -ра, и ґо́тур, -ра, м. Глухарь, глухой тетеревъ, Tetrao urogallus.
Довба́ч, -ча́, м. 1) = Довбало 1 и 2. 2) Человѣкъ, твердящій одно и то же.
Обов'язуватися, -зуюся, -єшся, сов. в. обов'язатися, -жуся, -жешся, гл. Обязываться, обязаться.
Обсівне, -но́го, с. То, чѣмъ обсівають молодого и поїзжан. Cм. обсівати.
Поживати, -ва́ю, -єш, сов. в. пожити, -живу, -веш, гл.
1) Жить, поживать, пожить. Та буду без отця й без матері поживати. Я ще хочу на світі пожити.
2) Ѣсть, съѣсть. Стали ми хліба-соли поживати. Дай, Боже, пожити з жінкою і з дітками на тарілочці.
3) Потреблять, потребить, пользовать, воспользоваться. Скупий складає, а щедрий поживає. Поживе добро чесно. Краще... чесно заробляти й поживати. Узяв моє власне та і не віддає, — Бог із ним — хай собі пожива. Як умру, дак худобу поживе чорт знає хто.
4) пожити смерти. Умереть. Таки ж бо я Рузю люблю, хоч смерти пожию. З його рук пожила смерти.
Промовець, -вця, м. Ораторъ.
Футро, -ра, с.
1) = хутро.
2) Шуба, шубка. Треба було Орисі футро справити, — ще й не справити, а верх набрати, бо блам був готовий з Мавшого футра. Ум. футерко.
Чарка, -ки, ж. Рюмка. Не кричи — налий чарку та й мовчи. по чарці треба. Слѣдуетъ выпить. Ум. чаронька, чарочка.
Широковерхий, -а, -е. Съ широкимъ верхомъ.
