Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вигострювати, -трюю, -єш, сов. в. вигострити, -рю, -риш, гл. Оттачивать, отточить, наострить. Ой вигостри, сину, гострую сокиру, да поїдь у поле — ізрубай тополю. Мет. 286.
Дошива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. доши́ти, -ши́ю, -єш, гл. Дошивать, дошить.
Заспі́вувати, -вую, -єш, сов. в. заспіва́ти, -ва́ю, -єш, гл. 1) Запѣвать, запѣть. Заспівайте пісеньки ой хоч однії. Мет. 114. заспіва́ло по́ле — говорится о шумѣ зрѣлаго хлѣба. Ой чиє ж то поле заспівало стоя, заспівало нам, хорошим женцям? Мет. 394. 2) Убаюкивать, убаюкать колыбельной пѣсней. Над колисками дітвору немовлят заспівуєм котками. К. Дз. 238. З) Заглушать, заглушить при помощи пѣнія (горе, бѣду и пр.). Не втекла... таки од свого лиха: і не загуляла й не заспівала й не затанцювала його. Левиц. І. 86.
Ми́чка, -ки, ж. 1) Связка льну, неньки, приготовленная для пряжи. Баба сиділа дома, мички пряла. Рудч. Ск. II. 13. 2) Прядь волосъ, выбившаяся изъ подъ платка. Сховала під кибалку мичку, щоб не світилася коса. Котл. Ен. 3) Волосы у лошади надъ заднею частью копыта, щетка. Коні худі, миршаві, з запалими боками, з сухими ребрами, з кудлатими гривами, пелехатими мичками. Левиц. І. 323. 4) Раст. Naradus stricta L. ЗЮЗО. І. 129.
Ось нар. Вотъ, здѣсь. Ось послухай, Ганно, мене нерозумної. Левиц. І. Науме! де ти'? — Ось. аж ось. а) Вотъ гдѣ. Де воно поділося? — Аж ось. б) Вдругъ. І тілько що хотів дать драла, аж ось Дідона за чуб хвать. Котл. ось-де, ось-дечки, ось-ось-де. Вотъ гдѣ. Ось-осьде я, коли вам треба. Котл. Ен. І. 17. ось-так. Вотъ такъ, вотъ такимъ образомъ. ось-що. Вотъ что. Той побачите, що ось-що ваші славні Брути. Шевч. ось-ну. А-ну ко! Ось-ну вип'ємо по чарці. От задуту я злу личину, ось-ну лиш тілько завертись. Котл. ось-ось, ось-ось-о. Вотъ тутъ. ось-як. Вотъ какъ.
Падальник, -ка, м. = падалець. Вх. Пч. II. 16.
Подозволяти, -ля́ю, -єш, гл. Дозволить (многимъ).
Потугувати, -гую, -єш, гл. Мучиться въ родахъ. Роди були тяжко трудні: потугувала наша Мотря два дні и дві ночі. Мир. ХРВ. 22.
Уймати, -маю, -єш, сов. в. уйми́ти, -млю, -меш и уняти, уйму, -меш, гл. Врать, взять, отнимать, отнять. Був їден богач і тілько вже богацтва мав, аж не мав де подіти. І вже йшов до Господа Бога, аби їму пан Біг троха уймив того богацтва. Гн. ІІ. 132.
Шмаркачка, -ки, ж. 1) Сопливая. Літом і качка прачка; зімою і дівка шмаркачка. Ном. № 552. 2) Плохая, скоро нагорающая сальная свѣчка. Тараща.