Балакання, -ня, с. Разговоръ, каляканье. Нам не треба балакання, не треба слів, а треба діла.
Бо-м. Сложное слово: бо и окончаніе 1-го лица ед. ч. отъ глагола бути: єсьм. Спочивайте, милі братя, бо вам добре спочивати; але я — о ні! ніколи, бо-м в кайданах, бо-м в неволі.
Денде́ра, -ри, ж. Раст. Datura stramonium. L. Дурмань.
Друг, -га, мн. дру́зі, м. 1) Другъ. Без вірного друга великая туга. Годі тобі жити за тихим Дунаєм: ми на тебе, друже, давно вже чигаєм. Разом, друзі! крикнув Карпо. Не так тії сто братів, як сто друзів. Рече Христос до Івана, свого друга. 2) Мужъ (пѣсняхъ) Ой пійду я, не берегом — лугом: чи не зострінуся з несуженим другом. Слала Маруся до Юрочка: мій Юрасеньку, мій друже вірний! (Свад. пѣсня о новобрачныхъ). Ум. дружок.
Зака́сувати, -сую, -єш, сов. в. закаса́ти, -са́ю, -єш, гл. Засучивать, засучить, заворачивать, заворотить. Рукава в неї за білі лікті закасовані.
Недзька! меж. Крикъ для сзыванія овецъ.
Палиґа, -ґи, ж.
1) Большая палка.
2) Крыша въ шахтномъ ходѣ.
Похоронний, -а́, -е́ Похоронный; траурный. І Божий світ сукном похоронним окрився.
Тарканистий, -а, -е. Неоднокрапный, неодноцвѣтный, пестрый.
Татуняти, -няю, -єш, гл. Часто упоминать въ разговорѣ слово татуньо.