Відмикувати, -кую, -єш, гл. — від чого. Отлынивать, уклоняться отъ чего. Наймити вештались по дворі, одмикували од роботи.
Запові́трити, -рю, -риш, гл. 1) Заразить (воздухъ). 2) Завонять.
Кілець, -льця́, м. Ростокъ въ зернѣ. Глазокъ въ картофелѣ. Кепська справа, коли люде почали вже кільцями картоплю садити. Це лихо ріже на кільці бараболю. кільці пускати. Проростать. Ум. кільчик.
Клопитися, -плюся, -пишся, гл. Ссориться.
Повиплутувати, -тую, -єш, гл. Выпутать (во множествѣ).
Пообв'язувати, -зую, -єш, гл. Обвязать (во множествѣ).
Самопокора, -ри, ж. Смиреніе, самоуничиженіе. Дівочої самопокори жертва. В великій тузі і в самопокорі.
Спорошити, -шу́, -ши́ш, гл. Усыпать. Удень берег Ворскли так біліє полотнами, мов снігом торошений.
Торботрясів, -сова, -ве Принадлежащій торботряс'у.
Тротовина, -ни, ж. Опилки древесныя. Cм. трина.