Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Висікати, -каю, -єш, сов. в. висікти, -січу, -чеш, гл. Вырубать, вырубить, высѣчь. Ой як я схочу, терен висічу. Н. п. Як зачав сікти мечем, — висік триста п'ятдесят чоловіка мечем. Грин. ІІІ. 587.
Відгадати Cм. відгадувати.
Відгуляти 1, -лю, -лиш, гл. Отклонить. А батько оце умисне кажуть, щоб мене від роботи відгулити. Федьк.
Вого́ник, -ка, м. Огонекъ. Ум. отъ вого́нь.
Гри́жа, -жі, ж. Печаль, огорченіе, терзаніе. Доков я ся не оженив, не мав же я грижі. Гол. І. 230. Ой має він на сердечку та й велику грижу. ЕЗ. V. 25.
Засли́нюватися, -нююся, -єшся, сов. в. засли́нитися, -нюся, -нишся, гл. Обслюниваться, обслюниться. Прийшла Венера іскривившись, заслинившись і завіскрившись. Котл. Ен.
Збожі́лля, -ля, с. Хлѣбъ на корню. Збожілля шелестіло. Св. Л. 308. Cм. збіжжя.
Розбідкатися, -каюся, -єшся, гл. Прикинуться слишкомъ бѣднымъ, начать бѣдниться.
Стрелити Cм. стріляти.
Шабльований, -а, -е. Имѣющій право носить саблю, вооруженный саблей. Ходили тоді в кармазинах тільки люде значні та шабльовані. К. ЧР. 64.