Байдак, -ка, м. 1) Родъ большого рѣчного судна. А нуте, хлоп'ята, на байдаки! Море грає — ходім погуляти. Великий тяжко був пожар, — човни і байдаки палали. 2) мн. байдаки. «Селезни, сбившіеся въ стаи тогда, когда матки водятъ выводки». 3) байдаки гонити. и байдаки бити = байдики бити. Ум. байдачок. Ув. байдачище.
Вищербити, -блю, -биш, гл. Зазубрить, вызубрить, выбить щербину. Вищербила ніж. Зачепила рогачем горщик та й вищербила.
Дрочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Дразнить, сердить, раздражать. Бога не гніви, а чорта не дрочи. Пусти мене, мати, я й не забаруся, тільки хлопців подрочу та й назад вернуся.
Заві́шувати, -шую, -єш, сов. в. заві́сити, -шу, -сиш и заві́шати, -шаю, -єш, гл. 1) Вѣшать, повѣсить. Такого дітей, що й гілля не здержало б (як би завісив). А його мила не злюбим, гей повела його въ сад та й завішала. 2) Завѣшивать, завѣсить; увѣшивать, увѣсить, обвѣшивать, обвѣсить чѣмъ-либо. Він усе просив завісити вікна. Купалочка з купа вийшла та й кропом очі завішала.
Мовча́зно нар. Молчаливо.
Напо́тім нар. Послѣ, на послѣ.
Підголити, -ся. Cм. підголювати, -ся.
Підструнчити Cм. підструнчувати.
Послух, -ху, м. Послушаніе.
Роз'яряти, -ря́ю, -єш, сов. в. роз'яри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Разъярять, разъярить. І роз'ярив дружину злую побить Енеєвих прочан. 2) Разжигать, разжечь. В його душі Вожу искру Господь роз'яряє.