Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Блощинник, -ка, м. Раст. Ledum palustre. Лв. 99. Cм. блощичник.
Валовитий, -а, -е. = вайлуватий. Вх. Зн. 5.
Давнина́, -ни́, ж. Старина, древность. Стали теревені гнуть, давнину згадувать; потрошки-потрошки і розбили свою тугу. Стор. II. 15. Да́вня давнина́. Давно прошедшее время. Давня то давнина, а наче вчора діялось. МВ. Що мені нагадала ця пісня? Яку давню давнину пригадала вона мені! І мою молодість, і мою покійницю, і мої літа давні. Левиц. І. У причтах-приказках уста мт отверзу, про давню давнину тобі я возглаголю. К. Псал.
Карафочка, -ки, ж. Ум. отъ карафа.
Манасти́рь, -ря, м. Монастырь. Посадили на покуту в манастырь. Левиц. І. підвести під манастирь. Одурачить. Обдурив геть нас старий; так підвів під манастирь.
Перекликатися, -каюся, -єшся, гл. Перекликаться. Сичі в гаю перекликались. Шевч. 26.
Ситчати, -чаю, -єш, гл. Полнѣть, толстѣть, жирѣть.
Слабо нар. Плохо, мало. Слабо зродило буришка. Вх. Зн. 64.
Травонька, травочка, -ки, ж. Ум. отъ трава.
Хохля, -лі, ж. Жердь, съ привязаннымъ къ ней канатомъ невода, пропуская которую отъ проруби къ проруби подо льдомъ, тянуть неводъ. Вас. 187. Браун. 11.