Бондариха, -хи, ж. = бондарка.
Дле, пред. = Біля. Ой, чи можно, тестю, дле Марусі сісти?
Жилля́рити, -рю, -риш, гл. Жить въ чужомъ домѣ.
Зопсіти, -сію, -єш, гл. Испортиться. Віл у мене зопсів, нема чим і поїхати.
К пред. Къ. Съ дат. падежемъ обозначаетъ: а) указаніе мѣста или предмета, къ которому направляется дѣйствіе. Іде к лісу. Ну тебе к бісу! б) опредѣленіе времени, къ которому близится дѣйствіе. Сподівайся мене, серденятко моє, ой к перині Пречистім; як не буду я к первій Пречистій, сподівайся к Миколі. К Великодню сорочка хоч лихенька, аби біленька. Переходить въ нѣкоторыхъ случаяхъ в ґ. Если предыдущее оканчивается, а слѣдующее за к (ґ) слово начинается согласной, то слогъ принимаетъ предъ собою і: ідуть ік лісу; часто то-же бываетъ и для пополненія стиха. Вообще же к (ґ) употребляется не часто (вмѣсто него употребляется до) и преимущественно въ указанномъ опредѣленіи времени и въ бранныхъ выраженіяхъ. Іди к нечистій матері! Туди к лихій годині! и пр.
Куку! меж.
1) Выражаетъ крикъ кукушки. Вилетіла зозуленька да крикнула куку!
2) Употребляютъ дѣти, когда, спрятавшись, подаютъ голосъ, чтобы ихъ замѣтили. А пуку!
Повередувати, -ду́ю, -єш, гл. Покапризничать, поприхотничать.
Селезень, -зня, м. 1) Селезень. Пливи, пливи, селезню, против води тихо. Ум. селезник, се́лезничок. Не наступай, селезнику, уточці на крильця. 2) Знакъ отъ удара по льду, когда ледъ въ ударенномъ мѣстѣ трескается, но не выбивается. Дід вибрав чистеньке на льоду містечко, як учеше ковизькою, — так селезень і вкипів. 3) Узоры, намерзшіе на оконномъ стеклѣ.
Спутувати, -тую, -єш, сов. в. спутати, -таю, -єш, гл. Спутывать, спутать, связывать, связать по ногамъ. Чому не йдеш да додомоньку? чи травиця ноги спупатала, або роса очі вибила? Спутав коні, сам не можу заснути.
Ув'язлий, -а, -е. Завязшій.
