Відвідини, -дин, ж. мн. Посѣщеніе. Ще більшого жалю завдав їй своїми одвідинами.
Вугор, -гра, м. Угорь, прыщъ.
Замилува́ти 2, -лу́ю, -єш, гл. Полюбить. А мій милий замилував иншу.
Крутарь, -ря́, м. = крутій.
Ніколи нар. Некогда, нѣтъ времени.
Поздоровшати, -шаю, -єш, гл. Сдѣлаться здоровѣе. Він мені каже не їсти того й того, а я на злість наїмся та поздоровшаю.
Покликати 2, -ка́ю, -єш, гл. Восклицать, громкимъ голосомъ обращаться къ кому; взывать къ кому, отзываться къ кому. Ей слугу свого добре кликав-покликав: «Ей, слуго ти мій, повірений Хмельницького». На турків яничар, на бідних невольників покликає. Їх стам люде знати, добрим словом покликати.
Потіль нар. = потиль. Потіль бить, покіль та щучина кожа облізе.
Чортів, -това, -ве 1) Принадлежащій, свойственный чорту. Чортів кришеник. (Бранное выраж.). Чортові діти. (Бранное выраж.). 2) чортове світло. Керосинъ. 3) чортів тиск. Очень много, пропасть.
Шпак, -ка, м.
1) Скворецъ. Ловить, як кіт шпака. Шпака вбити. Дать промахъ. Е, як би то так, а то вб'єте шпака такого, що ну! шпака удрати. Вздремнуть.
2) Названіе вола.
3) головка у винта. Ум. шпаконько, шпаченько, шпачо́к. Біля села Жабокрича, де ляхи стояли, три козаків, як шпаконьків, на паль повбивали.