Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Жури́ця, -ці, ж. = жура, журба. Вх. Зн. 17.
Забала́куватися, -куюся, -єшся с. в. забала́катися, -каюся, -єшся,, гл. 1) Заговариваться, заговориться, долго проговорить. Якось у полі ми зострілись та й забалакались. Шевч. 415. 2) Только несов. в.: заговариваться, бредить. Далі уже став забалакуваться і драться на стіну. Грин. I. 107.
За́вороть, -ті, ж. 1) = заворотень 1. Мнж. 180. 2) Круговоротъ, водоворотъ, поворотъ воды противъ теченія. Там заверить: вода тече вниз, а то назад угору. Кобел. у. ( Залюбовск.).
Наля́куватися, -куюся, -єшся, сов. в. наляка́тися, -ка́юся, -єшся, гл. Пугаться, напугаться.
Непроторений, -а, -е. = неприторений. Непроторені дурні. МВ. (КС. 1902. X. 153). Непроторений злодій. Ном. № 11062.
Обшиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. обши́тися, -ши́юся, -єшся, гл. Шить, пошить на себя. Облатався, обшився, став на панка схожий. Левиц. І. 143. Ой є в тебе полотенце, обшиємось, серце. Грин. III. 692.
Позривати, -ва́ю, -єш, гл. Сорвать (во множествѣ). Почала вона рвати на собі усе, що було, та подавати йому. Позривала й те усе. Чуб. II. 413.
Прач, -ча, м. = праник. Козел. у., Н. Вол. у. Отто тобі, мати, і прач на загаті: як будеш, прачем прати, будеш мене споминати. Мет. 227. Ум. прачик.
Призвичаюватися, -чаююся, -єшся, сов. в. призвичаїтися, -чаюся, -їшся, гл. Привыкать, привыкнуть. До того, бач, треба призвичаїтись. Левиц. І. 108.  
Цюкання, -ня, с. Легкіе удары топора.