Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вапнястий, -а, -е. = вапнистий. Уман. І. 294.
Дору́блювати, -люю, -єш, сов. в. доруби́ти, -блю́, -биш, гл. Оканчивать, окончить обрубать (въ шитьѣ). Ти ще й рубця не дорубит, я вже й звернусь. Кв.
Заколе́сник, -ка, м. 1) Чека, колышекъ для задержанія колеса на оси. Камен. у. Kolb. І. 66. Заколесник загубили і колесо зліта. Св. Л. 74. 2) = колісни́к. Хто з них чоботар, той латає чоботи, хто заколесник, той лагодить коло воза, хто ткач — тче полотно. Шух. І. 146.
Кум, -ма, м. Кумъ. То Хмельницький теє догадав, кумом його до себе прохав. Дума. Куми. Кумъ и кума вмѣстѣ. В кого діти мруть, то треба тому брати кумів стрічних. Ном. № 83. Неси ж в хату, а я верти кинусь за кумами. Шевч. 102. одкупні куми. Кумовья, замѣняющіе, послѣ соотвѣтственнаго народнаго обряда, прежнихъ, обыкновенныхъ, кумовьевъ, при чемъ послѣдніе совершенно теряютъ всѣ права кумовьевъ, — такая замѣна дѣлается только въ случаѣ долгой болѣзни ребенка. Cм. купо́вана мати. Мнж. 183. про́хані куми. Обыкновенные воспріемники. Мнж. 183. стрічані куми. Встрѣчные кумовья. Мнж. 183. рідний кум. Кумъ-воспріемникъ по отношенію къ отцу дитяти, послѣдній же — просто кум. Мнж. 183. Ум. кумась, куме́ць, кумочок, кумцьо. Здоров, кумасю мій, Кіндрате! Гліб. Прийде кумець на обідець, а ложки не буде. Ном. № 11899. Ой щучечки за для кумочка, а карасі за для кумасі. Посл. Та кумцьо таки не випив. Св. Л. 59.
Похильчастий, -а, -е. = похильний. Похильчасте то дерево — ялина. Н. п. ямка похильчаста — яма, расходящаяся кверху. Волч. у.
Прохожий, -а, -е. = перехожий. З молодицями танцює та двір вимітає, та прохожих, проїжжачих у двір закликає. Шевч. 108. Всі прохожі задивлялись на панночок. Левиц. І. 288.
Раріг, рога, м. Балабанъ (порода ястребовъ), Falco laniarius. Вх. Пч. II. 10. Пани хорти заводять да рароги. К. Дз. 74. Путя туди не знає хиже птаство, не зазирне і раріг туди оком. К. Іов. 59. дивиться як на рарога. Смотритъ какъ на диковину.
Ручно, руїнно, нар. = зручно. Вам би радіти, що так виходить ручно. МВ. (О. 1862. I. 103). Вони тут часто бувають, то їм і рушно сказати батюшці, а мені далеко ходити. Волч. у. (Лобод.).
Черепок, -нка, м. 1) Черепокъ. Рудч. Ск. II. 154. Дарма, що в черепку, аби куриця жарена. Ном. № 12183. 2) Черепъ человѣка. Конст. у. Ум. черепо́чок. Чуб. V. 1123.
Штихіл, -хола, м. = штрихіль. Волч. у.