Буковинський, -а, -е. Относящійся къ Буковинѣ, буковинскій.
Виїздити 2, -джу, -диш, гл. Изъѣздить. Ой виїздив всю країну, увесь білий світ.
Виноватити, -чу, -тиш, гл. = винувати. Винуватили його архиреї. Мине виноваті, — тих виноватьте.
Зазімо́ваний, -а, -е. Отощавшій за зиму. І зазімовану свиню вивозять (на Юрія) на лубку на степ пастись.
Наскінчу нар. Въ концѣ, наконецъ. Наскінчу схопила себе обіруч за лиця. бути наскінчу. Приходить къ концу. А на дворі тим часом січень... був наскінчу.
Пилочок, -чку, м. Ум. отъ пил.
Погукування, -ня, с. Покрикиванья, крики, выкрики. Христя мерщій тікає у двір, а за нею слідом погукування та вигукування.
Ремінник, -ка 1) Родъ широкаго кожанаго мужскаго пояса изъ куска толстой кожи, сшитой вдвое, такъ что въ средину прячутъ деньги, —тоже, что и черес, только шире. 2) ремінник. Cм. вуголов.
Сапа, -пи, ж. Кирка для выпалыванія сорныхъ травъ, для окучиванія растеній. Роспочинається полоття; народ висипає, як та хмара, як та орда, з сапами. Сапа мав деревяне держівно = фіст, вправлене в зелізне вухо, що вистав з плоскої зелізної жмені. Ум. сапка, сапочка.
Слимак, -ка, м.
1) Улитка.
2) Монастырскій служка, послушникъ. Гладкий як слимак. Крадуть слимаки гусей, качок, курей индиків у Гевалів і Амаликів.
3) Писанка съ изображеніемъ улитки. Ум. слимачок.