Загорну́ти, -ся. Cм. загорта́ти, -ся.
Зіткну́тися, -кну́ся, -нешся, гл. Столкнуться.
Зорениця, -ці, ж. = зориця.
Кодаш, -ша, м. Исполняющій обязанность возницы на свадьбѣ (въ Буковинѣ). Скиньтеся по грошеві, купіть коня кодашеві.
Лупи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) Лупить, обдирать, сдирать кожу (съ животнаго), скорлупу (съ яйца), шелуху, корку (съ плода), кору (дерева) и пр. Лупити смереку. Чи ти ж, мати, та гарбуз лупиш? 2) Высиживать (о насѣдкахъ). Щоб квочки сідали й лупили курчат. 3) Драть, обдирать, грабить. Що ступить, то лупить. 4) Ѣсть, жрать, убирать, уписывать. Бублики лупить, як хто купить. Лупить, аж ніс гайдука скачеть. 5) Скоро говорить, читать, бѣгать. Що кому рупить, той про те й лупить.
Нарази́тися, -жу́ся, -зи́шся, гл. 1) Наткнуться на что-либо острое. 2) — кому. Навлечь на себя чье нибудь неудовольствіе.
Передобідній, -я, -є. = передобідяний. Передобідня година.
Побридки, -док, ж. мн. Бродяжничество, броженіе. Оце немає сучки Оленки! пішла, мабуть, на побридки.
При́чепка, -ки, ж. 1) Прицѣпка, придирка. 2) Подвѣска, брелокъ.
Росталь, -лі, ж. Оттепель.