Зали́гувати, -гую, -єш, сов. в. залига́ти, -га́ю, -єш, гл. 1) Надѣть веревку (налигач) на рога вола. Сірі воли залигає. 2) Переносно: схватить, лишить свободы. Мене залигали того ж дня і держали під арештом і до сьогодні.
Зла́яти, злаю, -єш, гл. Обругать. Ти ж мене не збив, не злаяв, догани не дав.
Мача́тко, -ка, с. 1) Молодая кошечка. 2) Сережка дерева (ивы. вербы и пр.).
Молода́н, -на, м. 1) Молодчикъ. Козаченьку, де ти, молодане? Ой у мого молодана біле личко, як у пана. 2) Молодоженъ.
Підмантачувати, -чую, -єш, сов. в. підмантачити, -чу, -чиш, гл. Слегка точить, поточить косу.
Позичка, -ки, ж. = позика. Позичка босоніж ходить. Заспівав би — був голосок, та позички ззіли.
Пташеня, -ня́ти, с. = пташа. Обсіли мене, як дрібні пташенята. Ум. пташенятко. Коло його як пташенятко звивається.
Укоїти, укою, -їш, гл. Сдѣлать — преимущественно — что либо дурное. Пан Каньовський кого б ні зустрів поодинчого, то щось йому та вкоїть. А що се ти вкоїв, псявіро? Вкоїти халепи.
Хорування, -ня, с. Хвораніе.
Чепеляти, -ля́ю, -єш, гл. Плохо играть. Музика чепеляє, да так, каже, нешпетно.