Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гіллястий, -а, -е. Вѣтвистый. Серед двору гілляста яблуня стояла. МВ. ІІ. 32.
Гуді́ння 2, -ня, с. Гудѣніе, гулъ. (Cм. Густи). Левиц. І. 389; Левиц. Пов. 83.
Допащикува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Окончить вздорные разсказы.
Зату́ла, -ли, ж. Защита, прикрытіе. К. ЦН. 255. Г. Бар. 299, 221, 488, 97. Чоловіченьку, ти затуло моя: я за тебе затулюсь, да й нічого не боюсь. Н. п. Гордували мною люде, а ти був моя затула. К. Псал. 160. 2) Капюшонъ въ верхней одеждѣ. Підніми затулу, то воно затишніше буде од вітру. Миргор. у. Слов. Д. Эварн. Ум. зату́лочка. Батечку, мій голубчику! Мій оборонничку, моя затулочко, оборони мене від лихої години, від невірної дружини. Г. Барв. 274.
З'є́дник, -ка, м. Соучастникъ, соучастникъ въ предварительномъ соглашеніи, заговорѣ. Хиба ми які з'єдники, хай Бог милує, хиба ми змовилися, що ви нам віри не ймете. Лубен. у. (В. Леонтов).
Поема, -ми, ж. Поэма. Шевч. 214. Ум. пое́мка. Желех.
Славетник, -ка, м. 1) Славный, прославленный человѣкъ. Чому славетникам, тим шейхам, тим емирам так, як йому, Бог жизні не являвся? К. МХ. 17. 2) Въ прежнее время: мѣщанинъ. Нема її в славетників-міщан. К. ПС. 61. Наші крамарі-славетники. К. ЦН. 220.
Укисати, -саю, -єш, сов. в. укиснути, -ну, -неш, гл. Дѣлаться, сдѣлаться кислымъ (о тѣстѣ).
Учасне нар. = учасно. Ян посієш учасне, то будеш мав хліб. Камен. у.
Ченчик, -ка, м. Ум. отъ чернець.