Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Віддякуватися, -куюся, -єшся, віддячитися, -чуся, -чишся, гл. = відлякуватися, віддячитися. Грин. І. 114. Я не зможу тобі віддячитися. Федьк.
Жда́ники, -ків, м. мн. = жданки. Ном. № 5627.
Застановля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. застанови́ти, -влю́, -виш, гл. 1) Закладывать, заложить. Запаску свою до жидівки однесла, застановила. Г. Барв. 277. А третій пив і не платив та коня, зброю застановив. Чуб. V. 672. 2) Заставлять, заставить, загромоздить. 3) Ставить, поставить, во что-либо, напр. въ печь. Обід застановила, хліб посадила. Г. Барв. 80.
Захудыты, -джу, -дышъ, гл. Довести до худобы. Захуджени волы. Черк. у.
Зачіля́бити, -блю, -биш, гл. Ударить, треснуть. Він його як зачілябив у вухо. Александров. у. Слов. Д. Эварн.
Надігна́ти Cм. надгонити.
Порозуміння, -ня, с. Взаимное пониманіе; солидарность.
Татунь, -ня, м. ласк. отъ тато. Ум. татунцьо.
Товстобровий, -а, -е. Съ толстыми бровями. Очей страшних, вирлатих, товстобрових. К. ЦН. 187.
Фасия, -сиї, ж. Гнѣвъ. Вх. Лем. 477.