Ага́кати, -каю, -єш, гл. Произносить: ага́. Чого ти все тільки агакаєш? казав би до діла!
Бігучка, -ки, ж. = бігавка.
Блаватус, -су, м. = блаватас.
До́нін, -на, -не. Принадлежащій дочери.
Зароже́дний, -а, -е. Урожайный. Цього году зарожедніш було на хліб, як торік.
Кат, -та, м.
1) Палачъ. В понеділок рано Марусяка ймлено, а ві второк рано по ката послано, а в середу рано ката привезено, а у четвер рано Марусяка згублено. Що то, що він мовчить! Кажуть, що й кат не говіркий, а голову він одтинає... Переносно: мучитель, извергъ. кат-зна. Чортъ знаетъ. Воно, бач, і робота москалям кат-зна яка. кат-ма, — має. Нѣтъ, не имѣется. Багато ума, та в кишені кат-ма. На йому шапка-бирка, ізверху дірка, соломою шита, а вітром підбита, а коло околиці нічогісінько кат-має. до ка́та. Очень много. У нас ворогів до ката. В мене ім'я не одно, а єсть їх до ката. Ув. катюга. Вів їх стременний князя, найлютійший катюга з челядинців Єремії. А все таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі.
Крадькома нар. Украдкою. У наметі поставили образ Пресвятої і крадькома молилися. З хати не виходив, хиба пізно, крадькома.
Покликати 2, -ка́ю, -єш, гл. Восклицать, громкимъ голосомъ обращаться къ кому; взывать къ кому, отзываться къ кому. Ей слугу свого добре кликав-покликав: «Ей, слуго ти мій, повірений Хмельницького». На турків яничар, на бідних невольників покликає. Їх стам люде знати, добрим словом покликати.
Спрятно нар. Бережно. Я сиву шапку спрятно носив: як дощ, то під хустку.
Чамняний, -а, -е. Проворный, ловкій, статный. Чамняний хлопчище.