Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Викі́нчувати, -чую, -єш, сов. в. ви́кінчити, -чу, -чиш, гл. Оканчивать, окончить, закончить. Викінчити роботу. Вх. Уг. 230.
Дан, -ну, м. Столбъ, стоянь. Чуб. VII. 575.
Зага́чувати 2, -чую, -єш, сов. в. зага́чити, -чу, -чиш, гл. Захватывать, захватить крюкомъ; зацѣплять, зацѣпить, задѣвать, задѣть, завлечь, привлечь. Хлопці його у свою компанію загачили хитрощами.
Заскі́млити, -лю, -лиш, гл. Заскиглити. Заскімле по собачий. Полт. г.
Засокота́ти, -чу́, -чеш, гл. Закричать, закудахтать (о курахъ). Півень засокотав, заляпав крилами і заспівав. Левиц. І. 45.
Муни́ця, -ці, муни́ція, -ції, ж. Амуниція. Дадуть тобі, синку, солдатську муницю. Н. п. Москаль закусив, подякував Богу... да за муницію та й пішов собі. Драг.
Пообковувати, -вую, -єш, гл. Оковать (во множествѣ).
Поосушувати, -шую, -єш, гл. Осушить (во множествѣ).
Туршукуватий, -а, -е. . — ліс Молодой и густой лѣсъ. Шух. І. 18.
Щикатися, -кається, гл. безл. = икатися. Як сі щикає, то хто згадує. ЕЗ. V. 86.