Вистроювати, -строюю, -єш, сов. в. вистроїти, -строю, -їш, гл.
1) Наряжать, нарядить.
2) = будувати, збудувати. Вистроїв їм хату.
Захрясыты, -хряшу, -сыш, гл. Загромоздить, запрудить, покрыть. Так і захрясять воду гуси, — таких їх тут!
Небіж, -божа, м.
1) Племянникъ.
2) Бѣднякъ, горемыка. Роби, небоже, то й Бог поможе.
3) Часто такъ называетъ старшій лѣтами или положеніемъ младшаго: старикъ — парня, хозяинъ — работника. У Шевченка («Не журюсь я, а не спиться») такъ называетъ женщина влюбленнаго въ нее. Усе світять ті блискучі твої чорні очі, мов говорять тихесенько: «Хоч, небоже, раю?».
Потапці, -ців, м. Маленькіе сухарики, которые ѣдятъ съ горячей ухой, также съ медовой сытой. Жигай потапці, впустивши в юшку.
Проробляти, -ля́ю, -єш, сов. в. пророби́ти, -блю́, -биш, гл. Нести, понести убытокъ при работѣ. Іде на степи, думка — заробе, аж і своє проробля.
Ришляк, -ка, м. У гребенниковъ: небольшіе рога молодаго скота.
Салата, -ти, ж. Раст. a) Lactuca, салатъ. в) — заяча. Ranunculus Ficaria L. Ой на горі салата, — роди, Боже, дівчата.
Скабка, -ки, ж. Заноза. Скабку загнав у пучку.
Тезко, -ка, м. Тезка. Ой тезку мій, тезку, лізь ти на березку.
Шаповальський, -а, -е. Принадлежащій, свойственный, относящійся къ шерстобиту. Шаповальський цех. Була на йому біла свита із шаповальського сукна.