Люди́ська и людища. Ув. отъ люде.
Мужи́чка, -ки, ж. Крестьянка, мужичка. Де таки сьому статись, щоб пан та взяв мужичку?
Поговір, -во́ру, м. Толки, сплетни, пересуды. На Тетяну поговір, що Тетяна вмерла: вона лежить на печі, і ноги задерла. А на мене молодую поговір та слава. Як ми любилися, та й не побралися, слави-поговору понабіралися.
Помріти, мрію, -єш, гл. Виднѣться нѣкоторое время вдали.
Порадний, -а, -е. Имѣющій совѣтъ, помощь. Старими людьми село порадне.
Почеплятися, -ля́ємося, -єтеся, гл. Прицѣпиться, привѣситься (во множествѣ).
Проклін, -льону, м. Проклятіе. Проклін усім, хто пале, коле, ріже. Батькова та матчина молитва із моря виймає, а проклін у калюжі топить.
Риґувати, -ґую, -єш, гл. Дурно писать. Ото риґує, — такі карлючки, що й не розбереш.
Сестрінок, -нка, м. = сестрінець.
Спонаджувати, -джую, -єш, сов. в. спонадити, -джу, -диш, гл. Пріучать, пріучить, дать волю. Спонадили його так, що й слова не кажи: бо старшина я.