Бережняк, -ка, м.
1) Вѣтки и куски дерева, валяющіеся на берегу рѣки, выброшенные водою.
2) Заросль на берегу рѣки.
Віхоть, -хтя, м. 1) Мочалка, употребляемая при мытьѣ посуды, утвари и пр. 2) Пучекъ соломы. Віхоть соломи на устілку. Далі трохи присвоєне, стануть палить степи: вийде чоловік у поле, — викреше огню, положить його у солом'яний віхоть, розмаха гарненько та й кине. 3) Горящій клокъ, уносимый вѣтромъ съ пожара. упав віхоть. Случилось несчастье, непріятность. Здається, що сей чоловік буває і крутиться у нас за тим, що дуже поганий віхоть упав, — і він не зна, як перебути сей час. Ум. віхтик.
Гегепнути, -пну, -неш, гл. То же, что гепнути, но еще сильнѣе.
Кив! I меж. Выражаетъ киваніе. Вона йому кив оддалеки головою. Кив-морг на його!
Обтаритися, -рюся, -ришся, гл. Вываляться, испачкаться въ грязи. Кінь обшарився в болоті.
Посупитися, -плюся, -пишся, гл.
1) Нахмуриться.
2) = похнюпитися. Ну, годі ж тобі, дочко, посупившись стояти.
Потурлити, -лю, -лиш, гл. Погнать. Мерщій потурлив барана на ярмарок.
Трухлявина, -ни, ж. = трухло. Ум. трухлявинка.
Хвасоля, -лі, ж. = квасоля. Високий, як тополя, а дурний, як хвасоля. Ум. хвасо́ленька, хвасо́лечка, хвасолька.
Шкелет, -та, м. = кістяк. Сухий, невірний як шкелет.