Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відвічальний, -а, -е. Отвѣтственный. Желех.
Дропа́к, -ка, м. Родъ танца, трепака. Ой пішла б я на музики.... да вдарила дропака. Н. п. Дропака́ ді́ти. Убѣжать. Чим дуж дав відтіль дропака. Котл. Ен. II. 16.
Ззива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. зі(о)звати, зізву, -веш, гл. Сзывать, созывать, созвать. Усіх некрутів ззивав, отцю, неньці жалю завдавав. Чуб. V. 975.
Ливни́й, -а́, -е́ Проливной (дождь). Мнж. 148.
Мі́ряний, -а, -е. Измѣренный. Моє лихо, моє горювання зовсім иншою мірою міряне. Г. Барв. 226. Там не міряні милі. Чуб.
Набі́жний, -а, -е. Прижитой внѣ брака (о ребенкѣ). Це дитя набіжнеє у неї: вона покритка. Екатер. у.
Письменство, -ва, с. 1) Грамота; грамотность. Сина звеліла письменства вчити. Г. Барв. 187. Сами з себе письменства повчились. Екатер. у. 2) Письменность. 3) Ученость, знаніе. Шануючи ваше письменство і розум. Котл. Н. П. 341.
Повідціжувати, -жую, -єш, гл. Отцѣдить (во множествѣ).
Пуком нар. О паденіи: быстро, подобно камню. Горобці пуком падають. Мнж. 191.
Устрашитися, -шуся, -шишся, гл. = устрахнутися.