Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бідяга, -ги об. = бідолаха. Черк. у.
Бучавіти, -вію, -єш, гл. Твердѣть, сохнуть (о кожахъ).
Вапняр, -ра, м. 1) Приготовляющій известь. Желех. 2) Возящій известь. Липовец. у. Cм. вапельник.
Гарячіти, -чію, -єш, гл. Становиться горячимъ, жаркимъ. Сонце підбилось — на дворі гарячіє.
Дійти́, -ся, гл. см. Доходити, -ся.
Занапаща́ти, -ща́ю, -єш, сов. в. занапасти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Погублять, погубить. Занапастив худібчину через свою дівчину. Чуб. V. 295. Степ широкий, край веселий та й занапастили. ЗОЮР. II. 254. Збавив я тобі віку, занапастив долю. Стор. МПр. 22.
Переступень, -пня, м. Раст. Bryonia alba. Драг. 27. Вх. Пч. II. 9.
Погубитель, -ля, м. Погубитель, губитель. Тут лежить копитан, погубитель її. Кв.
Сторчувати, -чую, -єш, гл. = сторчити. Погано вона (машина) скибами бере, бо сторчує. Под. г.
Стрільцювати, -цюю, -єш, гл. Быть ружейнымъ охотникомъ. Хто стрільцювать, а хто рибальчить. О. 1862. II. 62.