Білувати, -лую, -єш, гл. 1) Снимать кожу съ убитаго животнаго. Наймит козла.... білував. Зарізав чоловік ягня, тілко шо зібравсь білувати. 2) Бѣлить (стѣну). Ми ще хати не білували, тільки посіркували.
Дзеренча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = Деренчати.
Дога́н I, -ну, м. = Догана.
Жива́ти, -ва́ю, -єш, гл. Поживать. Праведно в миру живали.
Кріпко нар.
1) Крѣпко, сильно. Тут, обнявшись кріпко, ми загинем вкупі.
2) Очень. Кріпко стереглись наші дівчата панських парубків.
Нагірчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Сдѣлать горькимъ.
Поготів нар. Подавно, тѣмъ болѣе. Не кракала ворона, вгору літаючи, а вниз уже й поготів. Коли щеня не задавив, мене не займе й поготів. Діти батька мало що й слухають, а нас і поготів. Не слухався парубком, а оженившись і поготів не буде.
Понашмаркувати, -кую, -єш, гл. То-же, что и нашмаркати, но во множествѣ.
Просити, -шу́, -сиш, гл. 1) Просить. А я завше Бога прошу з вечора до ранку, да щоб ти мав щастя й долю, мій милий коханку. Прошу я її милою прозьбою. 2) Приглашать. Хазяйка тим часом вечеряти просить. 3) смерти на себе просити. Накликать на себя смерть. Сам на себе смерти просив.
Ставатися, -стаюся, -єшся, сов. в. статися, -нуся, -нешся, гл. 1) Дѣлаться, сдѣлаться. Хто стається вівцею, того вовк ззість. Аби ваша думка сталася ділом. Конвалії сталися мені найлюбішими квітками. Ідол до Бога.... «Так і так мені стається: не попаду з моря землі винести.» 2) Случаться, случиться, произойти, совершиться. Сталась йому пригодонька не вдень, а вночі: занедужав чумаченько, з Криму ідучи. Між нами стався такий великий гріх. Те станеться за нашого ще живота.