Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Байдужний, -а, -е. = байдужий. К. Кр. 17. Г. Барв. 20.
Ґерґе́цки, -цок, ж. мн. = Ґарґачки. Вх. Лем. 407.
Зателе́панка, -ки, ж. Неряха. Желех.
Княжевський, -а, -е. Княжескій. Княжевські челядинці вештались по містечках, селах і хуторах. Стор. МПр. 65.
Наві́к, наві́ки, нар. 1) Навѣки, навсегда. Навік замовкло. Шевч. Навіки покинув мене. Макс. Як пійду я за нелюба, то й навіки загину. Мет. 259. У Шевченка еще: заснути навік-віки. 225. 2) Употребляется въ смыслѣ: въ высшей степени, чрезвычайно. Серцем був палкий навіки. МВ. (О. 1862. І. 71).
Повироблювати, -люю, -єш, гл. = повиробляти. Вуліки ще не повироблювані. Харьк. Були повироблювані клумби для квіток. Левиц. Пов. 145.
Пооблапувати, -пую, -єш, гл. То-же, что и облапати, но во множествѣ.
Правичка, -ки, ж. 1) Ум. отъ правиця. 2) Дѣвственница. Н. Вол. у.  
Угород, -да, м. = горо́д. На вгороді вишня, за городом дві. Мет. 47.
Хабник, -ка, м. Кустарникъ. Вх. Зн. 76.