Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Діжечка, -ки, ж. Ум. отъ діжка.
Досила́ти, -ла́ю, -єш, сов. в. досла́ти, -шлю́, -ле́ш, гл. Досылать, дослать. Коли він мені дошле решту? І козацьке на Вкраїні серце залунало і луну із серця в серце аж до нас дослало. К. МБ. XI. 142.
Лу́скіт, -коту, м. Трескъ. Желех.
Мирови́й, -а́, -е́ Мировой. Вже що піп ізв'язав, того ніхто не розв'яже, — хиба мировий розлуку дасть. Г. Барв. 498.
Моло́дчати и молодшати, -чаю(-шаю), -єш, гл. Дѣлаться моложе.
Му́ринський, -а, -е. Мавританскій.
Норовитися, -влюся, -вишся, гл. Капризничать, упрямиться. Недоросток, моя й мати, норовиться. Чуб. V. 661.
Подвійний, -а, -е. Двойной. Подвійне скло. МВ. (О. 1862. III. 56). Подвійні вікна.
Розшкепити, -плю, -пиш, гл. Расколоть, разщепить. Вх. Лем. 463.
Тямучий, тямущий, -а, -е. Понимающій, смыслящій, толковый, умный. Він чоловік тямучий, не зопсує діла. Полт. г. Тямуще й нетямуще пішло. Черк. у. Книжки лежать, папери купами: Павло Піддубень дуже тямущий чоловік, всяку старовину молодою головою зазнає. К. ДС. 31.