Відгарбати, -баю, -єш, гл. Отнять, отобрать. Насилу відгарбав свого кожуха від брата.
Гм! меж. Гмъ. Дивлюсь, аж стоїть краля така, що тільки гм! та й годі.
Їздити, -джу, -диш, гл. Ѣздить. Дарованим конем не їздити. У Київ їздить всякий год.
Кигик, -ку, м. Крикъ чайки. Чайка... пронеслась з кигиком по над Дніпром.
Пекатися, -каюся, -єшся, гл. Отстраняться отъ кого. Поганий чоловік, я його пекаюся, дарма, що рідний брат.
Підсівки мн. Посѣвъ на краю поля. Ум. підсівочки. Що ж він там дів? — Пшеницю віє ходімо ми му заколядуймо, чей же він нам дасть хоч відвійочки, хоч відвійочки на підсівочки.
Помуркотати, -кочу, -чеш, гл. Помурлыкать.
Поспашувати, -шую, -єш, гл. О травѣ, хлѣбѣ, находящихся на корню: дать скотинѣ ихъ выпасти. Коли жито чи пшениця дуже ростуть з осени, то щоб не пішло в стрілки, то треба пускати скотину по йому пастись — поспашувати.
Тях меж. = тьох. 2. Малий соловійчику, тях, тях, тях!
Червенобочка, -ки, ж. Порода грушъ.