Вивадити, -джу, -диш, гл. Выпречь. Мусів коні вивадити.
Гони́телька, -ки, ж. 1) Гонительница, преслѣдующая. 2) Ганяющаяся за чѣмъ, любительница чего. Я на ті оселедці не гонителька. 3) Шалунья, непосѣда.
Залю́днити, -ся. Cм. залюдняти, -ся.
Курбели вбивати. Взбивать облака пыли. Cм. курделя.
Межи́ Cм. меж.
Нахилий, -а, -е. 1) Наклонный, покатый.
2) Сгорбленный, согнутый.
3) Склонный, податливый.
Постадниця, -ці, ж. Дѣвушка, играющая главную роль на обжинкахъ. Подлясье.
Прикмітний, -а, -е. Примѣтный; замѣтный, выдающійся. Один був Турн царьок нешпетний, з латином у сусідстві жив, дочці і матері прикметний, і батько дуже з ним дружив.
Спотикатися I, -каюся, -єшся, сов. в. спіткнутися, -нуся, -нешся, гл. Спотыкаться, споткнуться. А на третім чистім полі кінь ся спотикає. На паличку спіткнулася, на злуктечко впала.
Увертати, -та́ю, -єш, сов. в. увернути, -рну, -неш и увертіти, -рчу, -тиш, гл.
1) Заворачивать, завертывать, завернуть. Бери хусточки, ввертай ніженьки. Виложив з печі хліба, в рядно ввернув.
2) Ввинчивать, ввинтить.
3) сов. в. только въ одной формѣ: ввернути. Обращать, обратить (въ вѣру). Кішку Самійла в щоку затинає, в турецьку віру ввертає.
4) Замѣшивать, запутывать, запутать. Як мені таке терпіти, та він мене буде в такі діла (крадіжка) ввертати.
5) Вставлять, вставить слово отъ себя въ разговорѣ, вмѣшаться въ разговоръ. Мотря, слухаючи їх жартовливу розмову, уверне словце й од себе.