Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Жа́лувати, -лую, -єш, гл. 1) Жалѣть, сожалѣть о комъ, чемъ. А мати і спиняє, й жалує спиняти сина. Левиц. І. 64. Ой поїхав мій миленький за буковиною, — ой чую ж я через люде — жалує за мною. Чуб. V. 383. 2) Жалѣть кого, состраданіе къ кому чувствовать. Шрам Паволоцький, жалуючи згуби паволочан, сам.... приняв усю вину на одного себе. К. ЧР. 411. А то ж я з чого тсе говорю, як не з приязні моєї?... Тебе жалуючи говорю, тебе люблячи. МВ. ІІ. 81. Жалуй мене, подружечко: жених покидає. Чуб. V. 182. 3) Относиться къ кому съ заботливостью, съ любовью, любить, ласкать. Ой ідеш ти, доню, між чужії люде: ой хто ж тебе, доню моя, жалувати буде? Макс. (1849), 113. Батько наш був дуже добрий: жалував нас обох рівно, і брата й мене. МВ. І. 7. От баба свою дочку й жалує, а дідову все лає, все лає. Рудч. Ск. II. 43. Чи добре тобі тут, сину? Чи жалують тебе? Левиц. І. 61. Лихого нічого жалувати. Ном. № 3889. Був у чоловіка собака; покіль молодим був, дак він його і жалував, а як ізстарівсь, дак він його проганяє. Рудч. Ск. І. 13. Кинулась нас цілувати, жалувати Катря. МВ. ІІ. 100. 4) Жалѣть, беречь, скупиться. З чужої торби хліба не жалують. Ном. № 4618. Біжи, біжи, королевичу, не жалуй коня. Чуб. V. 767. Ганна грошей не жалувала. Левиц. І. 57.
Жениши́на, -ни, об. Одинъ изъ двухъ любящихъ: дѣвушка или парубокъ. Та чогось моя женишина смутна, невесела. Мет. 98. Ой є в мене женишина не до тебе чорта. Чуб. ІІІ. 161. І на шлях теплицький справив сина Опанаса, щоб побачив і сподобав любу женишину. Мкр. Н. 39. Лежить моя женишина як квітка в'яла. Мет. 98.
Круговид, -ду, м. Кругозоръ. Чи ви любите гуляти по сім узгір'ї та любувати круговидом. Левиц. І. 273.
Лобі́дка, -ки, ж. Ум. отъ лобода. ЗЮЗО. I. 113.
Мжи́ти, мжить, гл. безл. Мороситъ (о дождѣ).
Нам'яшку́рити, -рю, -риш, гл. Намять, надрать. Нам'яшкурити чуба. Мене перестріла да за ухо, да так добре нам'яшкурила. Г. Барв. 47.
Насвари́тися, -рю́ся, -ришся, гл. 1) Разсердиться на кого, погрозить кому. 2) Вдоволь нассориться, набраниться.
Плосінь, -сені, ж. Плоскость; равнина. Вх. Зн. 50.
Подібно нар. 1) Красиво, къ лицу. Дивися, ненько, чи хорошенько, чи хорошенько і подібненько. Чуб. III. 302. 2) Вѣроятно. Що ти, милий, думаєш-гадаєш, подібно-сь мене покинути маєш. Н. п. Ум. подібненько.
Шпичка, -ки, ж. 1) Заостренный конецъ, заостренная палочка. 2) Колючка на растеніи. К череді йшла — задрімала, на пеньки ноги позбивала,... на шпички очі повиймала. Чуб. III. 230. 3) Заноза.