Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Дави́ло, -ла, с. Прессъ, нажимъ. Аф. 372.
Зе́мни́й, -а́, -е́ Земной. Шух. І. 43. З мудростей земних до небесної слави. Чуб. III. 20. зе́мна смола́. Асфальтъ. Шух. І. 12.
Копилиця, -ці, ж. Незаконная жена, наложница. Вх. Зн. 28.
Легкоду́хий, -а, -е. 1) Слабый, изнѣженный. 2) Малодушный, трусливый. Такі легкодухі, що в радощах та роскошах немає над їх, а в притузі вони як трава полягають. МВ. (О. 1862. І. 90). Чіпка росказував, який йому здався вовк: здоровий, а легкодухий. Мир. ХРВ. 45.
Невгамонність, -ности, ж. Безпокойство, неугомонность.  
Повічайка, -ки, ж. = повіка. Вх. Уг. 260.
Прогарцювати, -цю́ю, -єш, гл. Прогарцовать. Цілий день прогарцював на коні.
Узивати, -ва́ю, -єш, сов. в. узвати, узву, узвеш, гл. 1) Обзывать, обозвать. Полежієм, домонтарем, гречкосієм узивати. Мет. 415. 2) Преим. несов. в. призывать. Бога взивай, а руки прикладай. Ном. № 65. 3) Звать, зазывать, зазвать. Узивають її в хату, питаю: чи підеш, чи ні? Грин. ІІІ. 424.
Утулити, -ся. Cм. утуляти, -ся.  
Чабаненко, -ка, м. Сынъ, чабана,