Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Грюкота́ти, -чу́, -чеш и грюкоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. = Грюкати. Стукотить-грюкотить, сто коней біжить.
Довба́ло, -ла, м. 1) Долбящій что нибудь. Черном. 2) Дятелъ. Вх. Пч. II. 13.
Злама́ти Cм. зламувати.
Оденок, -нка, м. Стогъ сѣна. Шух. І. 76, 108.
Побірати, -ра́ю, -єш, гл. Брать, получать. Паламар побірає шестий книш. Гн. II. 260.
Погнівити, -влю, -виш, гл. 1) Погнѣваться. Не погніви: то Бог дав, те й з'їж. О. 1862. IV. 89. 2) Разгнѣвать. Та виломлю калинову квітку та застромлю за білу намітку, щоб сії квітки не подавити, щоб свого роду не погнівити. Мил. Св. 59.
Поприндитися, -джуся, -дишся, гл. Разсердиться, раскапризничаться (о многихъ). Дівчата поприндилися на хлопців та й не пішли у танець.
Співачок, -чка, м. Ум. отъ співак.
Товстоногий, -а, -е. Съ толстыми ногами. Ведмідь товстоногий. Грин. III. 662.
Цмолити, -лю, -лиш, гл. = цмулити. Сим. 183.