Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бузів'Я, -в'яти, с. = бузівок. Побігли з двору бузів'ята. Павлогр. у.
Ідосі нар. = досі.
Навкі́р и навкі́рки, нар. Наперекоръ, на зло. Желех. То мі навкір робиш. Гол. III. 389.
Опряга, -ги, ж. Смерть. Нехай на її опряга прийде.  
Паклен, -ну, м. Раст. Acer campestre L. ЗЮЗО. І. 109.
Походистий, -а, -е. Отлогій, съ легкими склонами. Походиста гора. Вх. Лем. 455.
Приспівувати, -вую, -єш, сов. в. приспіва́ти, -ва́ю, -єш, гл. 1) Припѣвать, припѣть. Котл. Н. П. 391. Теща дитя колихала і дитині приспівам: «люлю, люлю, татарчатко!» АД. І. 288. Нехай лишень сядуть за стіл, уже не я буду, щоб не приспівала йому: «Старший боярин як болван.» Кв. А вона сама грає і приспівує. Рудч. Ск. і. 160. приспівувати парубка дівчині. Называть ихъ имена вмѣстѣ въ пѣснѣ. МУЕ. III. 11, 12. 2) Упустить, утратить изъ за пѣнія. Да ти, дівко, свою долю у п'ятінку приспівала и т. д. (Чуб. V. 602),Cм. приснідати.
Рільник, -ка, м. Земледѣлецъ, хлѣбопашецъ.
Сухоперки нар. О стиркѣ бѣлья: безъ предварительнаго намачиванія и бученья.
Трутити Cм. тручати.