Згляд, -ду, м. 1) = погляд. 2) Контроль, досмотръ, присмотръ. Тоді не було згляду такого, як теперечки.
Короновка, -ки, ж. Вѣнецъ при вѣнчаніи супруговъ. Де ж ти підеш, Марисенько, під Божий вінок стати?.. Підемо до церковці порушити короновці.
Кужілець, -льця́, м. = кужіль.
Ма́котерть, -ти, ж. 1) = макітра. 2) Котловина.
Малова́жити, -жу, -жиш (собі щось, когось), гл. Не придавать значенія, не цѣнить.
Паровий, -а́, -е́ 1) Парный, для пары лошадей, воловъ. Паровий віз.
2) Паровой. Парові млини.
Прихожати, -жа́ю, -єш, прихождати, -ждаю, -єш, гл. = приходити. То козачка-неборачка до його прихожає. То до їх дівка-бранка Маруся, попівна богуславка, прихождає.
Розстряватися, -ряюся, -єшся, сов. в. розстрятися, -нуся, -нешся, гл. Разставаться, разстаться. Душа з тілом розстрявалася. Ліпш би не знатися, неже зараз і розстрятися.
Трушком нар. Рысцой. Побіг трушком на поле.
Уриватися I, -ваюся, -єшся, сов. в. увірватися и урватися, -рвуся, -вешся, гл. 1) Отрываться, оторваться, вырываться, вырваться, обрываться, оборваться, перерываться, перерваться, прерываться, прерваться. Як ухо ввірветься, то й збан розіб'ється. Одна (струна) вже й увірвалась. Батіг не нитка — не увірветься. Урвався і рід Вишневецьких. увірвався бас, увірвалася нитка, удка (кому). Прекратилась возможность. Вже Терешкові ввірвалось нитка верховодити. Тоже значеніе имѣетъ выр.: уже йому ввірвалось. розмо́ва увірвалася. Прекратился разговоръ. 2) Вырываться, вырваться. Я піймав його та й веду за руку, а він усе вривається од мене, все наче огинається, а далі вирвавсь і побіг. 3) Срываться, сорваться, упасть съ высоты. Беруться за руки колом і перекручуються, приспівуючи:... «держіться кріпко: як хто увірветься, тому не минеться», — а ж поки хто увірветься, — тоді знов. А той, що сидів на трямку, як увірветься з того трямка! Як ти в мене ночував, то з полу ввірвався.