Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Блощичий, -а, -е. Принадлежащій, свойственный клопу. Сим. 130.
Віднині нар. Отнынѣ, съ этихъ поръ. Слава не вмре, не поляже однині до віка. АД. І. 120.
Гряни́читися, -чуся, -чишся, гл. Размежевываться, дѣлать, класть границы. Було оце як стануть гряничиться, то село на село йде. Той каже: «сюди гряниця!» а той каже: «сюди!» ЗОЮР. І. 106. Скажи, де світ гряничиться не тьмою?
Лушня́, -ні, ж. Кривой кусокъ дерева, верхнимъ концемъ упирающійся въ верхнюю связь телѣги, а нижнимъ надѣвающійся на ось, чѣмъ поддерживается полудрабок. Чуб. VII. 403. Рудч. Чп. 250. Cм. лучня.
Позмішувати, -шую, -єш, гл. Смѣшать (во множествѣ).
Покинутися, -нуся, -нешся, гл. Отстать (отъ стада), идя за кѣмъ ненамѣренно остаться. О, я тебе не покинуся. Вражий баран і не покинеться. Литин. у.
Приплата, -ти, ж. Приплата, доплата.
Уталашитися, -шуся, -шишся, гл. Утихнуть, стихнуть. (Угор.).
Шість, -тьох числ. Шесть. шістома, шістьма. Шестью.
Шпаруна, -ни, ж. Кусокъ глины, отвалившійся отъ стѣны.