Враженний, -а, -е., Ув. отъ вражий.
Зака́л, -лу, м. и зака́ла, -ли, ж. 1) Въ хлѣбѣ: закалъ, нерыхлый слой хлѣба надъ нижней коркой. 2) Трещина, скважина. Направо ся тягне широкий мур, а в мурі щось чути, шепоче, вендровник звертає там очі, аж тутки в закалі, гей срібний шнур, збігаються нори в студений чур. Ум. зака́лець. Такий хліб удався, що кіт би за шкуру сховався: закалець на палець.
Кам'янище, -ща, м. Каменоломня.
Мліг, (род.?), м. Мигъ. На мліг ока був рижий розсідланий.
Повіз 2 нар. = повз. Іду повіз його та й думаю: чи займе ж він мене?
Поприпалювати, -люю, -єш, гл. Прижечь (во множествѣ).
Порплитися, -плюся, -плишся, гл. = порпати. Порплиться кожен собі в господі, як курка на гнізді. І чого ти там так довго порплишся?
Постільниця, -ці, ж. Постель, тюфякъ, перина. — Хто ж ті буде постілоньку слати? «Ой є в полю зелена травиця, — то ж буде моя постільниця».
Тапчан, -на, м. Родъ досчатаго дивана. Тато сидів коло вікна на тапчані. Ум. тапчаник, тапчанчик.
Фурик, -ка, м.
1) Тачка.
2) Колясочка для дѣтей.