Волочільник, -ка, м.
1) Работникъ, боронующій послѣ посѣва.
2) = волочінник.
Кобзарювання, -ня, с. Бытіе кобзаре́м.
Конфедерат, -та, м. Конфедератъ. А конфедерати знай гукають: «жиде! меду!»
Поперемучуватися, -чуємося, -єтеся, гл. Измучиться (о многихъ).
Прискаком нар. Урывками. Прискаком шила, бо ніколи добре сісти.
Проплинути, -ну, -неш, гл. Проплыть.
Розщедритися, -рюся, -ришся, гл. Разщедриться. Розщедривсь, як бува у нас, хотів посліднім поділитись.
Увірувати, -рую, -єш, гл. Увѣровать. І чудесам твоїм увірують на світі твої малі убогі діти.
Хто, кого, мѣст. Кто. Знаю тебе, хто єси. А хто тут у лисиччиній хатці? Хто так, а хто сяк. Кто нибуть, кто либо. Може хто вас налаяв? Може хто звістку подасть. Кто бы ни было. Хто йде, не мине: то кивне, то моргне. хто хоч, кого́ хоч, кому хоч. Кто, кого, кому угодно. Кому хоч, тому й оддаси. нема́ кому́. Некому. Лема кому роспитати, чого плачуть очі, нема кому росказати, чого серце хоче. ні́ від кого мені́ піти з до́му, бо сама до́ма. Некому замѣнить меня дома, если бы я ушла.
Чічечка, -ки, ж. Ум. отъ чічка.