Виторочувати, -чую, -єш, сов. в. виторочити, -чу, -чиш, гл.
1) Выдергивать, выдернуть (нитки изъ ткани)
2) Вырывать, вырыть. Кертиця виторочиш землю.
Здорожи́ти, -жу́, -жи́ш, гл. Изнурить дорогой. Здорожив худобу. Чи воно здорожені воли, чи хорі?
Зубань, -ня́, м. Человѣкъ съ большими выдающимися зубами.
Лиху́н, -на, м. Лѣнтяй, лежебока.
Помолодішати, -шаю, -єш, гл. = помолодшати.
Похиріти, -рі́ємо, -єте, гл. Заболѣть (о многихъ). Бодай же вам, чумаки, воли похиріли.
Пустельників, -кова, -ве Принадлежащій пустыннику. Почувши оттакі пустельникови речі.
Пчола, -ли, ж. = бджола. Ум. пчілка. Пчілка вкусила.
Улад нар.
1) Стройно; въ тактъ. Влад співають гімн.
2) = до ладу.
Хвицонути, -ну, -неш, гл. То же, что и хвицнути, но съ большей силой. Скаче, ще й хвицонув скільки раз.