Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Блескітка, -ки, ж. Блестка.
Верзти, -зу, -зеш, гл. Говорить вздоръ, болтать, плести, пустомелить. Великий крик всі підняли і всяку всячину верзли. Котл. Ен. Стара собако, де б молиться, верзеш тут погань. Шевч. 159. Іван Уласович і не слуха, що вона йому верзе. Стор. І. 208.
Видрібцем нар. Мелкими шажками. Видрібцем виступати.
Викрик, -ку, м. Крикъ. Гомін.... перейшов у викрик. Мир. ХРВ. 262.
Забиркува́ти, -ку́ю, -єш, гл. = закарбувати.
Заподі́яти, -ді́ю, -єш, гл. 1) Сдѣлать, причинить. Ні, ні, Господь не заподіє злого! К. Іов. 75. Вівця! Що вона кому заподіє? Мир. ХРВ. 41. — смерть собі. Наложить на себя руки. Сам собі смерть заподію. Кв. Драм. 190. Смерть би собі заподіяв, як би гріха за те не було. Г. Барв. 209. 2) Подѣлать (колдовствомъ). Це їй так було заподіяно.
Зручати, -ча́ю, -єш, гл. Поручать.
Перелітати, -таю, -єш, сов. в. перелеті́ти, -лечу́, -ти́ш, гл. Перелетать, перелетѣть. Як би святії дім перелетіли. Ном. № 3315. Людей не чуть, через базарь кажан костокрилий перелетить. Шевч. 150.
Позагромаджувати, -джую, -єш, гл. = позагрібати.
Роспурхатися, -хаюся, -єшся, гл. Распорхаться. Як пішов горобчик танцювати — роспурхався, розцвіркався. Грин. III. 663.