Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ґи́ґнути, -ну, -не́ш, гл. 1) Швырнуть, оросить на землю. Угор. 2) Околѣть. Кравець у хвіст руки як умотав, як одпустив (вовкові) три аршини, так вовк там трохи й не ґиґнув. Рудч. Ск. І. 6.
Закоро́стявіти, -вію, -єш, гл. Заболѣть коростой.
Наваля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Напачкать. Півень на жердочці сидить, да все... все..., да купу таку наваляв, таку здорову. Рудч. Ск. І. 40.
Побожність, -ности, ж. Набожность, благочестіе. К. Кр. 13. З побожности своєї пожертвував на церкву сто рублів. Волч. у.
Сируватий, -а, -е. Сыроватый.
Соборувати, -рую, -єш, гл. Соборовать. Шось йому дуже погано, сьогодня вже запричащали й соборували.
Ухатий, -а, -е. = вухатий. Гол. ІІІ. 462.
Хасатися, -саюся, -єшся, гл. Сторониться, чуждаться. Чого ти мене хасаєшся, неначе чорт херувимського ладану. Канев. у.
Хранцуз, -за, м. Французъ. Як творив Господь.... народи, зробив москалів, хранцузів, татар. Драг. 194.
Чечекати, -каю, -єш, гл. Трещать (о насѣкомыхъ). Метелики, шершні, бабки, коники снують, гудуть, чечекають. Г. Барв. 145.