Відправа, -ви, ж.
1) Богослуженіе, служеніе. Кончилась відправа, вона (панночка) пішла з церкви. Попи добилися копійки і за одправи принялись. відправу правити, чинити. Служить (въ церкви). Почали велику одправу правити. Сліпий старець чинить у дому Божому одправу.
2) Отпускъ. Козак молоденький о відправу просить: «пусти ж мене, пане, звідси на Волиня».
Мудраґе́ль, -ля, м. 1) Умникъ, лукавець, хитрецъ. Мудрагель! куроп'я ззів, а сказав, що само вгризлося. 2) Большая бабочка ночная. Ой не літай, мудраґелю, попід стелю, не пороши миленькому на постелю.
Окаянець, -нця, м. Окаянный человѣкъ. Ум. окая́нчик. Майданчики — окаянчики, не вмієте хліба з поля їсти.
Пообчернювати, -нюю, -єш, гл. Сдѣлать черными (во множествѣ).
Поперевінчувати, -чую, -єш, гл. Обвѣнчать (многихъ).
Розводний лист. Разводная.
Ступляти, -ля́ю, -єш, гл. Вступать. Я ступляю в Божий рай.
Сцяти, сцю, сциш, гл.
1) Мочить, сцать.
2) = сцати.
Учкур, -ра, м. = очкур. У князя хверязя, а в нас і учкур.
Фалатати, -таю, -єш, [p]одн. в.[/p] фалатнути, -ну, -неш, гл. Рвать, разорвать въ куски. .