Безвість, -ти, ж. 1) Неизвѣстность. 2) Неизвѣстныя мѣста, невѣдомыя мѣста. Смерте, смерте! іди на ліса, іди на безвість, іди на море. Забіг у безвісти. Щезни, бідо, в безвісти. Знай: пропаде безвістями вся журба. Сила й воля, правда й сила в безвістях пропали.
Вергати, -гаю, -єш, сов. в. верг(ну)ти, -ну, -неш, гл.
1) Бросать, бросить, швырять, швырнуть. Такі дуби верга, то по півтора обіймища.
2) вергнути очима. Взглянуть. Ой шила сорочки, — покоротила, вергла очима на побратима.
Дніпро́ви́й, дніпря́нський, -а, -е. Днѣпровскій. Ой ріки ви, каже, ріки низовиї, помошниці Дніпровиї. Дніпрянські пороги.
Зату́плювати, -люю, -єш, сов. в. затупи́ти, -плю́, -пиш, гл. Притуплять, притупѣть, иступлять, иступить, затупить.
Звича́їтися, -ча́юся, -єшся, гл. Привыкать другъ къ другу, знакомиться. День по дню минає, вечір по вечері, а вони собі усе сходяться та говорять та усе лучче звичаються.
Короля, -ля́ти, с. Маленькій король, дитя король. короля́тами называли козаки польскихъ и украинскихъ магнатовъ. ...Поки зрадники поспільства будуть великими достатками пишатись, нам правди, ситости, впокою від лядських королят не сподіватись.
Кряжувати, -жую, -єш, гл. Обтесывать дерево цилиндрами.
Повдягати, -га́ю, -єш, гл.
1) Одѣть (многихъ). Піп повдягав їх та й повів додому.
2) Надѣть на себя (во множествѣ).
Роз'їдатися, -даюся, -єшся, сов. в. роз'їстися, -їмся, -їсися, гл. 1) Толстѣть, растолстѣть отъ обильной пищи. 2) Ѣсть много. Не роз'їдайся хліба: дорогий. Як роз'їмось, то й недобре поїмо — какъ примемся ѣсть, поѣдимъ и невкусное.
Хибнутися, -нуся, -нешся, гл. Покачнуться. Пливе човен, води повен, коли б не хибнувся. Хибнувсь віз.