Закурі́ти, -рі́ю, -єш, гл. Задымиться, подняться пыли; побѣжать такъ, что пыль поднимается. Чорт сам не свій. «Ой, пропав же я, каже, пусти мене, пусти!»... Чоловік тоді його зсадив з груші, — чорт аж закурів.
Замина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. замня́ти и зам'я́ти, -мну́, -не́ш, гл. 1) О кушаньяхъ: заправлять, заправить, напр., растертымъ пшеномъ. Замняти борщ. 2) — розмо́ву. Заминать разговоръ. Почала заминати розмову.
Запрути́ти Cм. запручувати.
Згі́р'Я Cм. згірря.
Комендант, -та, м. Комендантъ. Пусти ж мене, коменданте, з обозу додому.
Лихомо́вити, -влю, -виш, гл. Злорѣчить.
Пузвеликий, -а, -е. Указательный (о пальці). Пузвеликий палець.
Співаченько, -ка, м. Ум. отъ співак.
Трийчи числ. = тричи. Трийчи відречешся.
Шипорні, -нів, мн. Родъ игры.
