рушниця

Рушниця, -ці, ж. Ружье. Ой упала Бондарівна близько перелазу — забив, забив пан Каневський з рушниці одразу. Чуб. V. 427. Ум. рушничка. Грин. II. 222. З рушнички золотої стріляє пташки. Гн. І. 169.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 91.

Випадкові слова

Билет, -та, м. 1) Билетъ. 2) Паспортъ. 3) Отпускной солдатскій билетъ. По дорозі йшов молодий москаль додому по билету. Левиц. І. 1. 4) Двадцатипятирублевая ассигнація. А що за цю коровку? — Билет. Золотон. у.

повністю...

Зато́чуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. заточи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. 1) Пошатываться, пошатнуться. Ой оре міщанин та й заточується. Чуб. V. 1075. Одного ранку Трохим устав з ліжка і ноги його заточилися. Левиц. І. 370. 2) О саняхъ: забѣгать въ сторону. Заточуються сани. Н. Вол. у.

повністю...

Поступний, -а́, -е́ Тотъ, при работѣ надъ которымъ можно быстро подвигаться впередъ. Це шитво поступне. Конст. у.

повністю...