Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відгороджуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. відгородитися, -джуся, -дишся, гл. Отгораживаться, отгородиться.
Вомпити, -длю, -диш, гл. Колебаться, смущаться. В неволі мов в господі спав, на всіх як на своїх дивився, пив, їв, не вомпив, не смутився, а часом і пісні співав. Мкр. Г. 8. Тягли тут пінненьку троянці, не вомпили сициліянці, черкали добре на захват. Котл. Ен. II. 14.
Дев'яті́рко Ум. отъ дев'ятеро.
Ди́чка, -ки, ж. Дикое плодовое дерево. Камен. у. Угор.
Колачини, -чин, ж. мн. Четвертый день свадьбы (въ Галиціи), когда новобрачные получаютъ подарки. Kolb. I. 311.
Молоди́чка, -ки, ж. Ум. отъ молодиця.  
Позаборонювати, -нюю, -єш, гл. Запретить (во множествѣ).
Понесла, -лої прил. ж. Беременная. Воронеж. г.
Пообкопувати, -пую, -єш, гл. Окопать (во множествѣ).
Промовляти, -ляю, -єш, сов. в. промовити, -влю, -виш, гл. Говорить, проговорить, сказать. Ой дівчинонька стиха промовляє, мене молодого як по серденьку крає. Лукаш. 128. Струна струні промовляє: нема краю тихому Дунаю. Чуб. V. 343. Стиха словами промовляє. ЗОЮР. І. 208. Дрібні сльози роню, слова не промовлю. Мет. Ой вийди, вийди, як виходила, промов словечко, як говорила. Чуб. V.