Виряжати, -жаю, -єш, сов. в. вирядити, -жу, -диш, гл. Снаряжать, снарядить, отправлять, отправить. В велику дорогу вирядили. Виряжала мати дочку в чужу стороночку. Царь виряжає військо на війну.
Дівойник, -ка, м. Раст. Onobrychis sativa.
Збі́глий, -а, -е. Бѣглый.
Літа́йка, -ки, ж. = метелик.
Перестрічати, -ча́ю, -єш, гл. = перестрівати. Вдова Коновчиха... усіх козаків на дорозі перестрічав.
Понова, -ви, ж.
1) У охотниковъ: слѣдъ на свѣжемъ снѣгу.
2) ? Що ж з того, що бджола кинулась на гречку, а понови таки немаєть.
Пригуляти, -ля́ю, -єш, гл.
1) Пріобрѣсть, гуляя.
2) — дитину. Прижить ребенка.
Розлива, -ви, ж. = розлив. Де велика розлава, до там тихша вода, а де саме вузька вода — там прудко біжить.
Скудлити, -длю, -лиш, гл. Взъерошить.
Чоловіцький, -а, -е. 1) Человѣческій.
2) Принадлежащій мужчинѣ; состоящій изъ мужчинъ. Чи буде ж таке сиріцьке, як чоловіцьке. Чоловіцька громада.