Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

рубач

Рубач, -ча, м. Рубщикъ, древорубъ. Гн. І. 165. Нам поклали у віз ті дрючки рубачі, що ліс рубали. Новомоск. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 84.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУБАЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУБАЧ"
Вицюркати, -каю, -єш, гл. Вытечь, вылиться. Вх. Лем. 398.
Залескоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Запищать (о кобчикѣ). Кібчик залескотів, спускаючись на березу.
Коштовність, -ности, ж. 1) Цѣнность. Желех. 2) Драгоцѣнность.
Криванжа, -жі, об. Хромой, хромая. Мнж. 183.
Ливни́й, -а́, -е́ Проливной (дождь). Мнж. 148.
Ме́кнути Cм. мекати.
Ніцувати, -цу́ю, -єш, гл. Уничтожать. Хто собі що обіцує, тоє Бог ніцує. Ном. № 19.
Поезійка, -ки, ж. Ум. отъ поезія 2.
Порошина, -ни, ж. 1) Порошина. Пропаде, мов порошина з дула, тая козацькая слава. Макс. 2) Пылинка. Я вийму порошину тобі з ока. Єв. Мт. VII. 4. Ум. порошинка.
Процарювати, -рюю, -єш, гл. Процарствовать.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РУБАЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.