Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гу́сельня, -ні, ж. = Гусельниця. Подольск. г.
Доле́жуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. доле́жатися, -жуся, -жишся, гл. 1) Долеживаться, долежаться. Долежалась таки торбина, настала й їй щасливая година: хазяїн взяв, повнісіньку червінцями й напхав. Гліб. 47. 2) Дозрѣвать, дозрѣть отъ лежанія на солнцѣ, будучи уже сорваннымъ (о яблокахъ, грушахъ).
Дристоко́з, -зу, м. Раст. Crocus reticulatus. ЗЮЗО. I. 120.
Людорі́з, -за, м. Убійца, разбойникъ. Мир. ХРВ. 321.
Перевалити, -ся. Cм. перевалювати, -ся.
Поволоцьки нар. Волоча. Як піймав ню за коси та поволоцьки через подвірря. Камен. у.
Суперечатися, -чаюся, -єшся, гл. = суперечитися. Черн. г.
Схиляти, -ля́ю, -єш, сов. в. схилити, -лю, -лиш, гл. Склонять, склонить, наклонять, наклонить. А сам схилив головоньку, сльози проливає. Мет. 77.
Уроки, -ків, м. Сглазъ. Мил. 33. Виливали переполох, вмивали од уроків. Кв. Від уроків і Бог не заховає. Ном. На бджолу уроки нападуть. Мнж. 152. Ум. уро́ченьки. Ув. уро́чища. Вишептати уроки-урочища. Мнж. 152. У гуцуловъ въ ед. ч.: уро́чище. Шух. І. 210.
Утоді нар. = тоді. Як єсь втоді співала, кед єсь сина колисала. Гол. І. 172.