Вивертати, -таю, -єш, сов. в. вивернути, -ну, -неш, гл. 1) Выворачивать, выворотить (на другую сторону). Покіль кожух не вивернеш, він все здається чорним. 2) Опрокидывать, опрокинуть, переворачивать, переворотить; выворачивать, выворотить. З відер воду вивертає. Щоб тебе буря вивернула. Вивернем горщик з борщем. Аж коріння вивертає. Він вивернув дуба. усіх батьків з того світу вивертає. Сильно ругается по отцу. 3) Вываливать, вывалить. Раненько взяли знов хліб святий, півня з куркою і страшенну щуку. Пішли до попа. Щуку на ослінець так і вивернули; положили хліб на столі.
Відволога, -ги, ж. Основное значеніе = відволода = відлига, но въ пѣснѣ употребл. въ смыслѣ: облегченіе душевное, утѣшеніе, также: утѣшительница. Одна другої питається: — Подружечко-одволого, одволожи живота мого: чи була ти на улиці, чи бачила жениха мого?
Засту́джуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. застуди́тися, -джу́ся, -дишся, гл. Простуживаться простудиться. Трошки застудився та й занедужав.
Згрязи́ти, -жу́, -зи́ш, гл. = згрузи́ти. Згряжена дорога.
Зіно́вать, -ті, ж. Раст. Cytisus biflorus L. С. austriacus.
Крамарик, -ка, м. Ум. отъ крамарь.
Нами́сник, -ка, м. Посудная полка или небольшой шкапчикъ для посуды надъ дверью гуцульской хаты.
Охрестити, -ся. Cм. охрещати, -ся.
Свекрівонька, -ки, ж. Ум. отъ свекруха.
Споїти, -ся. Cм. споювати, -ся.
