Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ростуляти

Ростуляти, -ля́ю, -єш, сов. в. ростули́ти, -лю, -лиш, гл. Разжимать, разжать, раскрывать, раскрыть. Ростулиш руку — і нема голодних. К. Псал. 238. Котик зубки ростулив та Василька й укусив. Грин. III. 552.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 81.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОСТУЛЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОСТУЛЯТИ"
Барноха, -хи, ж. Корова темносѣрой масти. Желех.
Гловень, -ня, м. = гловарь. Прил. у.
Жоломі́йка, -ки, ж. Ум. отъ жоломія.
Запра́влювати, -люю, -єш, гл. = заправляти.
Кляч, -ча, м. Каждая изъ двухъ палокъ на концахъ рыболовной сѣти (гонишної сітки), невода; къ клячу привязанъ капать, за который вытягивается сѣть. Браун. 12. Біля кляча на сподах камінь, щоб сторч кляч ішов. Азовск. побережье.
Огірчище, -ща, с. ув. отъ огірок. Лебед. у.
Повітка, -ки, ж. Сарай для скота. (Чуб. VII. 393), также навѣсъ изъ соломенной крыши при такомъ сараѣ. Під повіткою наймички коноплі тіпають. Левиц. І. 175. Чи я тобі не казала, як стояла під повіткою: не йди, милий, та у Крим по сіль, бо зостанеш під наміткою. Чуб. V. 198. Ум. повіточка.
Погорження, -ня, с. Пренебреженіе, презрѣніе. В його душі змінялись то жаль, то погорження. Стор. МПр. 16.
Поквільно нар. 1) = покволом. 2) Свободно, льготно. Не знаю, як у вас, каже, а в нас дак і геть то стало поквільно панським. О. 1862. VI. 58.
Хлющити, -щу, -щиш, гл. Отекать? Ото обмочило тебе дощем, аж хлющить.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОСТУЛЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.