Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Веліти, -лю, -лиш, гл. Велѣть, приказывать, приказать. Ой чому не прийшов, чому не приїхав, як я тобі, серденько, веліла? Мет. 31. не веліти. Не позволить, не велѣть, запретить. Мені мати не велить з тобою, серце, говорить. Мет. 54. Не велять ходити, дівчини любити. Мет. 92. Я не велю милому журитися. Мет. 99.
Майку́т, майкутник, -ка, м. Лѣвша. Желех.
Переманювати, -нюю, -єш, сов. в. переманити, -ню́, -ниш, гл. Переманивать, переманить. Ой я чую, ой я знаю, серце не обманеш, що дівчину мою любу другий переманить. Чуб. V. 65.
Протрухлявіти, -вію, -єш, гл. Прогнить, стать трухлымъ.
Прохажка, -ки, ж. = прохідка. Вх. Зн. 57.
Ріст, ро́сту, м. 1) Ростъ. Вбився в ріст, як заєць в хвіст. Ном. № 8604. 2) Процентныя деньги, лихва. Позичали людям гроші і росту не брали. Ум. росточок.
Сповідати, -да́ю, -єш, гл. Исповѣдывать: а) — кого́. Піп сповідає вже останнього, б) — що. Той молиться, сповідає гріхи перед братом. Шевч.
Указування, -ня, с. Указываніе.
Упаскуджувати, -джую, -єш, сов. в. упаскудити, -джу, -диш, гл. Загаживать, загадить, запачкивать, запачкать.
Хотіння, -ня, с. Хотѣніе, желаніе. Желех.