Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Величенький, -а, -е. Довольно большой. Бур'янець і величенький, та ніхто його не думає полоти. Кв.
Да́вність, -ности, ж. 1) Давность. Давність земська. Л. Ст. 2) = Давнина. Не задавить тому серця, чий рід з давности ведеться. К. Досв. 112.
Зба́бити, -блю, -биш, гл. Обабить.
Зла́зити, -жу, -зиш, сов. в. злізти, -зу, -зеш, гл. 1) Слазить, слѣзать, слѣзть; сползать, сползти. З чужого коня серед дороги злазь. Посл. Із неба злізла чорна ніч. Котл. Ен. ІІІ. 22. 2) Взлѣзать, взлѣзть, всползать, всползти. Був собі дід та баба, та злізли на граба. Чуб. III. 186.
Мо́нечка, -ки, ж. Ум. отъ мо́ня.
На́весом нар. Небрежно, лишь-бы сбыть съ рукъ. Навесом робити. Харьк. у.
Семериця, -ці, ж. Семь воловъ въ плугѣ. При доріжечці сам плужок оре, сам плужок оре семерицею. Чуб. III. 465.
Солодощі, -щей и -щів, ж. мн. 1) Сладость, сласти. 2) Наслажденіе. Усі веселощі, всі солодощі в світі очам її душі, мов сон, являє. К. МХ. 34.
Ссати, ссу, ссеш, гл. Сосать. Покірне телятко дві матки ссе. Ном. № 3302.
Тяжчити, -чу́, -чи́ш, гл. Дѣлать тяжелѣе. Шейк.