Волати, -лаю, -єш, гл. Взывать; громко кричать. До Бога серцем жалосне волають. Піду в край пустий, де й плуг не оре, і буду волати: горе мені, горе.
Є́сь, єсть, єсте́, гл. Отъ гл. бути н. вр. 2 и 3 лица ед. ч. и 2 лицо мн. ч. Добре єси робиш.
Животі́ти, -ті́ю, -єш, гл. Жить, быть живымъ, существовать. Чую, чую, мої діти, що мені не животіти. Так моїй Марусі не животіти? — аж скрикнув Наум. Прощайся з ким хочет: вже тобі не животіти.
Їдло, -ла, с. Пища, ѣда. А Прокіп наче ніч темна ходить, і вже тоді ні до їдла, ні до питва, ні до розмови.
Кулачина, -ни, м. Кулакъ. А я постелю сірячину, а в головах кулачину.
Парубча, -чати, с. Не вполнѣ взрослый парень.
Персіянський, -а, -е. Персидскій.
Позадушувати, -шую, -єш, гл. Задушить (многихъ).
Покупі нар. = укупі. Ці два покупі стояли один біля 'дного, а я геть далі був.
Торговий, -а, -е. Торговый.