Виходець, -дця, м. Выходецъ. То не жива людина, то виходець з того світу.
Запрядач, -ча, м. Мені знов дала премудру дзьоблинку міцкову та й запрядач деликатний.
Зго́нини, зго́нин, ж. мн. Части колосьевъ и соломы, падающіе вмѣстѣ съ зерномъ при вѣяніи послѣдняго, сметаемые обыкновенно метлой. Зганяй бо мерщі з зерна оті згонини, не спи.
Карапузка, -ки, ж. Родъ круглой дыни.
Кухва, -ви, ж. = куфа. Не смійсь, барило, само кухвою станеш. Ум. куховка.
Лу́пень, -пня, м. Ударъ, побои. дати лупня. Дать потасовку. Дав йому лупня добре, — довго буде джмелів слухати.
Нехати, -ха́ю, -єш, гл. Не трогать. Нехайте, нехайте, — шо з нього буде!
Покидько, -ка, м. Заброшенное существо мужескаго рода. Ні батька, ні матері, — покидько.
Полягати, -га́ю, -єш, гл.
1) Ложиться. Чорна хмара полягає, милий милу покидає. Косарі косять, а трава полягає.
2) Лечь (о многихъ). Ввесь день весело прогуляли, і п'яні спати полягали. Полягайте, то оддишемо трохи.
3) О хлѣбахъ: вылечь. Ой вернітеся ж, милеє браття, — вже жита поспівають! — «Не вернемся, вже не вернемся, хоч нехай полягають».
Пропрасувати, -су́ю, -єш, гл. Прогладить. Усісінький день пропрасувала.