Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Веліти, -лю, -лиш, гл. Велѣть, приказывать, приказать. Ой чому не прийшов, чому не приїхав, як я тобі, серденько, веліла? Мет. 31. не веліти. Не позволить, не велѣть, запретить. Мені мати не велить з тобою, серце, говорить. Мет. 54. Не велять ходити, дівчини любити. Мет. 92. Я не велю милому журитися. Мет. 99.
Відквашувати, -шую, -єш, сов. в. відквасити, -шу, -сиш, гл. Выпячивать, выпятить. Як молодик гострий та черево відквасив, то місяць буде дощовий. Грин. І. 11. 2) — губи. Надуться, сдѣлать недовольную физіономію.
Довгелю́чий, -а, -е. = Довжелезний. Харьк. у.
Ластовиця, -ці, ж. 1) = ластівка 1. Райські птиці ластовиці весело співають. КС. 1882. IX. 568. 2) = ластівка 2.
Лихта́рик, -ка, м. Ум. отъ лихта́рь.  
Нахнюпити, -плю, -пиш, гл. Потупить. Вона ж нахнюпила у землю очі.
Обхідно нар. Въ выраженіи: обхідно там, туди. Обходъ, крюкъ на этой дорогѣ. туди дуже обхідно. Если туда пойти, то придется сдѣлать большой кругъ. Вх. Зн. 42.
Примова, -ви, ж. Заговоръ (знахарскій).
Притриматися Cм. притримуватися.
Сіновоз, -за, м. Возящій сѣно. Сіновози, сіновози, ловіть мене по дорозі. Елисавет. у.