Допуска́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. допусти́ти, -щу́, -стиш, гл. Допускать, допустить. Боже, як прийде час умерти, не допускай довго лежати — кажи прийти смерти. Тільки допусти його до коша, а сам не рад будеш.
Жебра́цтво, -ва, с. 1) Нищенство. 2) соб. Нищіе.
Надві́р'я, -р'я, с. Надворье. Діти бігали по надвір'ю. Пусти, Юрасю, із застілля, да погляжу я по надвір'ю.
Нерозгужений, -а, -е. Вѣрный не поддающійся стараніямъ разлучить его съ любимою особою путемъ наговоровъ. Сужений-нерозгужений, йди до мене вечерати.
Опупок, -пка, м. Завязь (плода).
Погорілий, -а, -е. 1) Погорѣлый. Боюся ще погорілу хату руйнувати.
2) погоріле = погорілля. На погоріле хоч шажок дайте.
Поміщати, -ща́ю, -єш, сов. в. помістити, -міщу, -стиш, гл. Помѣщать, помѣстить.
Розонаджити, -джу, -диш, гл. = розоначити.
Угнічувати, -чую, -єш, сов. в. угніти́ти, -чу́, -тиш, гл. Вдавливать, вдавить, спрессовывать, спрессовать.
Цеха, -хи, ж. Значекъ, присвоенный цеху или какому либо обществу. Браття зорганизувалось у якесь товариство Кирила та Мефодія, скомпонувало собі статут і навіть має свою цеху — з литого заліза персні, на котрих сяють літери К. М. Ум. цешка.