Вітати, -таю, -єш, гл. 1) Привѣтствовать. Пан того попа вітає: Ну що, батюшко, як ваш хліб? роспитує. 2) Принимать (гостей). Тобою, рибо, гостій вітати, а моїм пером листи писати. Тогді стали його вітати медом шклянкою і горілки чаркою. 3) Приглашать. Музику наймає і нерівню титарівну у танець вітає. 4) Заходить. Хто вірно кохав, той часто вітає. 5) Витать, носиться. Сам Бог вітав над селом.
Допива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. допи́ти, -п'ю́, -п'є́ш, гл. 1) Допивать, допить. Не допивай, не доливай, — не будеш п'яний. Чом ви.... пива не допиваєте? 2) Пить сколько хочется. Сестро ж моя, сестро, перепеличенько, чого ізмарніло білеє личенько? Чи не допивала, чи не доїдала, чи темної нічки та й не досипляла? Сама не ззість і не доп'є, — його нагодує.
Зчісувати, -сую, -єш, сов. в. зчесати, зчешу, -шеш, гл.
1) Расчесывать, расчесать. Іди, сину, додомоньку, змию, зчешу тобі головоньку.
2) Срубить. Нема вже шаблі, що не одну татарську голову зчесала.
Лебедо, -да, с. = лебідь? Въ пѣснѣ, поющейся при игрѣ въ шума: Сиди, сиди, ящуре, та ладо моє! Май собі дівчину, лебедо моє.
Напросте́ць нар. = навпростець. Ворона напростець літає.
Розідратися, -деруся, -решся, гл. = роздертися. Одному не розідратися.
Старун, -на, м. Разсуждающій какъ старикъ. Найпаче про старунів, що люблять старувать, кажуть: вони не так старі, як давні.
Стогній, -нія, м. Постоянно стонущій человѣкъ.
Хлипок, -пка, м. = хлипавка.
Шеретуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Очищаться зерну отъ шелухи. Просо шеретується.